Цього осіннього теплого недільного дня навіває поезією Ліни Костенко: ніби дитячою, але водночас заставляє задуматись на д тим, що в одну мить промайнуло літо і вже незабаром зима, яку , за кілька місяців, знову ж таки непомітно змінить тепла і погожа днина весною.......
Звичайна собі мить. Звичайна хата з комином.
На росах і дощах настояний бузок.
Оця реальна мить вже завтра буде спомином,
а післязавтра - казкою казок.
А через півжиття, коли ти вже здорожений,
ця нереальна мить - як сон серед садів!
Ця тиша, це вікно, цей погляд заворожений,
і навіть той їжак, що в листі шарудів.
Немає коментарів:
Дописати коментар